Тростянецька районна рада
Тростянецький район, Сумська область

МАРТИНІВКА

Охтирський полковник І.І.Перехрестов купив більшу частину земель Мартинівки "у боярских детей алешанской службы в 1685 году..." і заселяв їх. У 1704 році ці землі були відібрані у І.І.Перехрестова і віддані спочатку князю Меншикову, а згодом князю Юсупову.

Миколаївський храм у селі відомий з 1708 року. Ця дата вважається першою писемною згадкою про село. Минуло більше ста років і в селі у 1817 році збудували нове дерев'яне приміщення церкви, але не досить вдале. Незабаром дах почав протікати. Священик Олександр Попов звертався до мирян і двічі з листами до князя Юсупова, який проживав у Москві, з проханням про допомогу у ремонті приміщення.

Князь Юсупов подарував 200 чверток хліба, який продали за 2200 крб. Ці кошти, а також 400 крб., виділених прикажчиком маєтку Миколою Скляренком, використали для ремонтних робіт: під будівлю підклали цегляний фундамент, дах вкрили залізом, а бані та хрести позолотили. Приміщення церкви збереглося до нашого часу і використовується для навчання дітей загальноосвітньої школи.

Добру пам'ять вірною службою залишив священик Федір Федоровський, відремонтувавши старий храм у 1772 році. Трагічною була доля священика Івана Булгакова з 1776 року. Він був глибоко моральною людиною, побудував нову дзвіницю, добре навчав людей Закону Божому, але зазнав особисто багато несправедливостей. 17 січня 1786 року управляючий вигнав його разом з дружиною з будинку і заборонив селянам розміщати священика у своїх помешканнях. У великі морози його сім'я проживала на вулиці. Дружина застудилася і незабаром померла. Іван Булгаков випросив дозвіл поселитися у другому місці. Прожив недовго. У 1798 році він втопився у річці.

Усі свої сили і власність віддав служінню храму житель села Золотарівки Тимофій Харченко. На власні заощадження він придбав десятипудовий дзвін. Його любов до бідних викликали неповагу родичів. Помер він у величезній скруті.

Історичні джерела описують ряд неординарних подій у селі.

14 жовтня 1756 року в полудень жителі села почули гуркіт і тріск у хмарах. Незабаром із неба серед села впав тригранний камінь (метеорит), який увійшов на аршин у землю. Він був викопаний жителями Перепелицею, М.Шостаком і Д.Крикуном і віднесений до церкви, а згодом переданий у Охтирське духовне правління. З того часу в цей день мартинівці відслужують молебень.

У 1821 році під час проведення молебню отримали зцілення тяжко хворіючи селяни Пілин і Фекла Лук'янови.

Про чисельність жителів свідчить кількість прихожан:

Рік     Кількість жителів

  • 1730         1034
  • 1750         1068
  • 1770         1152
  • 1790         1502
  • 1800         1373
  • 1810         1575
  • 1830         1684
  • 1850         1364

У 1831 році від холери померли 42 жителі, а в 1848 році - 26 жителів.

Народжуваність у ті части була високою, хоча багато дітей помирало від хвороб. Так, у 1915 році згідно метричної книги Миколаївської церкви у селі народилося 116 дітей.

Народний поголос пов'язує назву села з прізвищем одного з перших поміщиків, якого звали Мартин. Значно пізніше в селі проживав пан Брунька. Він мав двоповерховий цегляний будинок у центрі села. На його полях працювали кріпосні селяни. Були в селі і державні селяни. У 1850 році з 1364 жителів число "казенних" селян становило 464 чоловіки, в т.ч. 236 чоловіків і 228 жінок.

З паном Брунькою народні перекази зв'язують велику пожежу в селі, що сталася на початку XX століття (1900-1904 рр.). Одного разу, граючи в карти з друзями, . пан Брунька виграв невелику територію лісу за селом і вирішив його продати селянам для будівництва житла. Але селяни лісу не купували через свою бідність. Тоді пан підпалив свою клуню, і вогонь перекинувся на селянські будинки, що знаходилися поруч. Пожежа знищила цілу вулицю. Відтоді вулиця стала називатися Горішня. Багато селян вимушені були купувати ліс, зводити житло за селом. П'ять будинків Брунька збудував і продав їх селянам. Так виникла ще одна вулиця. Кілька вулиць було розташовано на лівому березі річки Усті. Від ремесел майстрових людей виникли назви вулиць Боганка і Бондарівка. На річці Усті був споруджений водяний млин.

З другої половини XIX століття на два сільських ярмарки з'їжджалися продавці з навколишніх населених пунктів і міст. Перший ярмарок називався Мироносицьким і відбувався в день Мироносиці, другий - Усікновенський проходив 29-го серпня.

Навчання дітей було організовано у церковно-приходській школі.